e05e2f6551c976e5ebb0b5e3d466c8e8

ІЗ ЧОГО РОЗПОЧАТИ АСТРОНОМІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ? ПЕРШІ КРОКИ.

newton-1

ІЗ ЧОГО РОЗПОЧАТИ АСТРОНОМІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ? ПЕРШІ КРОКИ.

Природа нагородила нас очима – цими дивовижними органами сприйняття світу. Проміння світла, заломлюючись у кристалику (природній двовипуклій лінзі) створює на сітківці зображення предметів. У нормальному, здоровому оці вони завжди чіткі – адже кристалик здатний для акомодації, тобто до зміни своєї кривизни так, щоб зображення на сітківці розміщувались “у фокусі”. Око людини – надзвичайно чутливий приймач випромінювання. Неозброєне око бачить на небі близько 6000 зір, причому найслабкіші з них належать до зір 6 зоряної величини. Але в окремих випадках, наприклад в горах, де небо безхмарне, люди з дуже гострим зором розрізняють зорі до 8,5 зоряної величини. Таких зір на всьому небі уже десятки тисяч!

Зоряне небо завжди привертало до себе увагу людей, недаремно АСТРОНОМІЯ – одна із найстародавніших наук.

 На даний час розвиток професійної астрономії досяг неочікуваних висот – ми досліджуємо космос не лише із Землі, але і запускаємо різноманітні апарати, які відкривають нам все нові та нові таємниці Всесвіту. Подібні дослідження вимагають величезних коштів, напруженої роботи і високої кваліфікації вчених. Однак, зоряне небо вабить до себе не лише вчених, озброєних сучасною технікою, але й пересічного спостерігача, який може долучитися до вивчення багатьох чудес зоряного неба, маючи лише небагато бажання і зовсім трохи терпіння. Неозброєним оком. Здається, що ясної ночі на небі ми бачимо безмежну кількість зір. Насправді, як було зазначено вище, неозброєним оком людина може побачити всього лише кілька тисяч зір. Саме спостереження за зоряним небом є цікавим і захоплюючим, однак, деяка деталізація подібних спостережень зробить цей процес набагато цікавішим.

 По-перше, можна спостерігати різноманітні сузір’я, тобто умовно прийняті групи зір, яким дається певне визначення, яке досить часто навіть не співпадає з нашим уявленням про предмет. Наприклад, сузір’я Кассіопеї, яке нагадує букву W, отримало свою назву на честь міфологічної цариці, яку можна представити у вигляді W лише при наявності хорошої фантазії. Однак, так чи інакше, процес упізнавання на небі сузір’їв, які до цього часу ототожнювалися із зображеннями на зоряних картах цілком прийнятний. Літніми ночами можна побачити наступні сузір’я: Лебідь, Кассіопея, Волопас, Орел, Дракон, Велика Ведмедиця та ін.

По-друге, неозброєним оком у яскраву безмісячну ніч можна побачити такий об’єкт, як Молочний Шлях. Це наша з вами галактика, в якій окрім Сонця є ще 200 мільярдів зір. При спостереженнях неозброєним оком вона виглядає як туманна смужка, що проходить через усе небо.

По-третє, деякі планети Сонячної системи видно без приладів навіть краще, ніж зорі. Наприклад, ввечері на заході можна побачити так звану “Вечірню Зорю” – Венеру. Насамкінець, зору спостерігача доступні місячні та сонячні затемнення, які хоч і відбуваються нечасто, але є надзвичайно захоплюючі для спостереження події.

ОЗБРОЇВШИСЬ БІНОКЛЕМ. Варто зауважити, що використання простого бінокля, із збільшенням у вісім разів призводить до значного розширення діапазону астрономічних об’єктів для спостереження. Прості зорі видно значно яскравішими, з’являються зорі, які до цього часу були невидимі. Знайомий нам Молочний шлях із туманної смужки перетворюється у розсип зір у полі зору бінокля. Але особливий інтерес при спостереженнях у бінокль становить Місяць. Навіть у відносно слабкий прилад розрізняються Місячні моря, які мають досить незвичні назви: Море Криз, Море Достатку, Море Нектару та ін. У бінокль вони помітні як темні плями. Зараз ми розуміємо, що так виглядає поверхня Місяця, на якій давним давно протікали активні геологічні процеси, текла і охолоджувалась лава. Однак, тривалий час деякі астрономи вважали, що ці моря заповнені водою – звідси і походять їх назви. В якісний бінокль можна побачити і деякі Місячні кратери, наприклад Тіхо, Кеплер та ін. Можна розгледіти супутники Юпітера. Для цього потрібно знайти на небі дану планету яка добре помітна і неозброєним оком. Навівши на неї прилад, ми помітимо крихітний диск, по краях якого знаходяться маленькі “зірочки”. Максимально можна розгледіти чотири – це так звані “Галілеєві” супутники, які вчений відкрив у 1610 році. В жодному випадку не слід дивитись у бінокль та інші прилади на Сонце – можна осліпнути (промінь Сонця при такому збільшенні пропалює папір і тим більше може пропалити сітківку ока). Для спостереження за Сонцем використовують світлофільтри та інші спеціальні методи, які потребують окремого огляду.

ТЕЛЕСКОПІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ. В невеликий і недорогий любительський телескоп можна побачити безліч цікавого і навіть здійснити відкриття наукового масштабу. Багато комет були відкриті любителями, а декому вдалося зробити це кілька разів. Річ у тому, що професійним астрономам немає часу “прочісувати” у пошуках подібних об’єктів все небо і саме тут на допомогу приходять ентузіасти з менш потужними телескопами, але з великим бажанням щось побачити. Звісно, відкрити комету пощастить одиницям, але залучитися до даного процесу може кожний. Перший об’єкт на який зазвичай наводять телескоп – це Місяць. У даному випадку помітні не лише плями морів. Зору спостерігача стає доступна детальна “картина” з великою кількістю кратерів, щілин, морів та інших деталей рельєфу. Причому всі ці об’єкти видно так об’ємно, що будьякі порівняння з фотографією значно програють. Після дослідження Місяця, слід звернути увагу на планети. Венера в телескоп помітна як яскравий блакитний півмісяць. Юпітер видно зі смужками і супутниками, Сатурн – з кільцями, Марс – з полярною шапкою. Вся ця велич доступна уже із збільшенням у сто разів. Після планет можна спробувати провести спостереження за туманностями, галактиками, зоряними скупченнями, змінними зорями, подвійними зорями тощо. Однак, дані спостереження потребують наявності певних навичок (хоча галактика М31 – Туманність Андромеди – доступна для споглядання кожному), для цього лише ясної літньої ночі слід навести телескоп у потрібне місце (його легко знайти на будь якій карті зоряного неба), і перед вашим зором відкриється туманний диск, який насправді більший за Молочний Шлях практично у два рази. За деякими розрахунками він зіткнеться з нашою галактикою через 5 млрд. років. Отже, якщо Місяць можна знайти на небі не прикладаючи зусиль, то з іншими об’єктами дещо складніше.

Для орієнтування зоряним небом бажано ознайомитися з його картами – друкованими або електронними. Серед друкованих видань початківці можуть скористуватись “Шкільним астрономічним календарем”, а серед електронних – інтерактивними картами на сайті “Астронет” тощо. Особливе місце серед подібних джерел інформації займають так звані “віртуальні планетарії”. Це програми, які дозволяють отримувати зображення зоряного неба у потрібний час із потрібного місця. Серед таких програм можна відмітити Red Shift, Celestia, Starry, Night та ін. Наприклад, Red Shift дозволяє моделювати зоряне небо на кілька тисячоліть як вперед, так і назад, при цьому з величезною точністю створювати живописне зображення, видавати інформацію про будь-який об’єкт.

 Таким чином, спостереження зоряного неба – не така вже й складна справа. Звичайно, виникає ряд труднощів, які в кінцевому результаті можна перебороти, якщо до даного процесу підійти творчо.